Де взяти сили щоб сказати

Як болить мене оте…

Оте лукаво щире споглядання

Коли в душі нема сердець

А грає півень на світанні

Щебече ластівка пискливу моду

І гріх іде у небуття

Проміння ненависті ущухає

Народжується новий день, нова епоха

А спазми серця не вщухають

І давлять в скроні памороки втіх

А я іду по тротуару – зі мною поруч сотні «бліх»

А Попелюшка в чистому жупані

Вистукує симфонію зірок

Кожна з попелюшок неповторна

Але приходить Покрова

В кишені ехо довгозвучне, за душею ні гроша

Горіти щастя у каміні… воно буде в повзунках

Елегій впевненості і любові

Беріть з життям на брудершафт

31 жовтня 2011 р.

У чому честь твоя і слава

У чому честь твоя і слава

У чому гріх твого буття

Аркан свободи непорушний

На шию вічності ти одягла

Пішла в знемозі спочивати

В душі клекоче келих непокори

А ти все та ж незаймана і чиста

Як сльоза що з уст твоїх стікає

І мчиться десь туди – в солодку прірву

Колише вітер жар у скронях

Самотність вечора не надиха

В дорозі ми як на обочині –

Ніхто не знає про життя

І хвиля пристрасті як Прометей грайливий

Накриє простирадлом із зірок

Де та безпечна мить

Що так усі її чекають

Прийшла сестра – і мама з татом нагрянула

А що робить таке життя

Скаже кожен з Вас

31 жовтня 2011 р.

за що ми любимо жінок?

• вони приємно пахнуть
• у них є груди
• у них добре розвинута інтуіція